Вівторок, 26.09.2017, 23:49
Вітаю Вас Гість | RSS

Антонівська ЗОШ I-III ступенів №18 м.Херсон

Вітаємо Вас на сайті Антонівської загальноосвітньої школи №18!
 
Меню сайта

Форма входа
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 

Цікава фізика

Якщо ти ще не визначився чим займатися в вільний час, запрошуємо ознайомитися з матеріалами сторінки:


Знання з фізики допомагають правильно організувати

свій відпочинок з більшою користю для тебе і головне без травм.  


Активний відпочинок. Велосипед

Де краще купувати велосипед?  Відповідь проста - в магазині. У магазині велосипед може коштувати дорожче, ніж на ринку, од­нак гарантію якості можна отримати тільки там. Поза магазином ризикуєш придбати дешеву підробку, і повернути неякісний товар неможливо.  Не забудь зберегти касовий чек і гарантійний талон. Це доку­менти, які дають право па гарантійний ремонт і на повернення то­вару до магазину.

                         Довжина ноги,  см         Розмір велосипеда, мм   

       78 - 82                               540  

       83 - 87                               560  

       88 - 91                               580  

       Більше 91                           580                                      


Перш ніж сісти за кермо велосипеда. Отже, велосипед придбано. Та не поспішай сідати за кермо.  Спочатку треба ознайомитися з інструкцією. Особливо уважно про­читай ті розділи, в яких ідеться про безпеку дорожнього руху, а та­кож ті, що починаються словами «Увага!» й «Обережно!».  Разом з батьком чи з кимось із дорослих огляньте велосипед, пе­ревірте кріплення деталей, роботу всіх вузлів, шини.

Змащування вузлів. Технічним вазеліном змастіть усі вузли, крім тріскачки (тріскачку - рідким маслом типу автол).

Установка сідла.  Незручно керувати велосипедом, у якого не­правильно встановлено сідло. Його висота має бути такого, щоб при обертанні педалей ти міг повністю випрямляти ноги, але не перева­лювався у сідлі, намагаючись дотягнутися до педалей.  Насамкінець сідло надійно кріплять на підсідельній трубі, а тру­бу — на рамі.      

Перевірка гальм. Якщо при обертанні педалей назад на чверть оберта гальма не спрацьовують і заднє колесо продов­жує обертатися, можливо, механізм забруднився або погано закріп­лено гальмівну скобу. Встановлення і закріплення керма. Відрегулюйте кермо за висотою і в горизонтальній площині так, щоб тобі було зручно трима­ти його і керувати велосипедом. Обов'язково жорстко закріпіть йо­го і перевірте, чи вільно воно повертає переднє колесо.  Якщо кермо закріплене ненадійно, велосипед може підвести тебе — в небезпечній ситуації ти повернеш кермо, а велосипед рухатиметься далі, куди йому заманеться.

Помпування шин. Заднє колесо повинно мати добру аморти­зацію. Для цього напомпуй шину так, щоб під твоєю вагою вона не продавлювалася при наїзді на горбок чи камінець. Для експлуатації велосипеда важливо мати надійне заднє коле­со, адже воно витримує найбільші навантаження.

Елементи конструкції, що впливають на безпеку руху. Ось як має бути оснащено твій велосипед, щоб поїздка на ньо­му була приємною і безпечною.  Позаду - ліхтар або світловідбивач червоного кольору. Велосипед повинен мати справжній звуковий сигнал - дзвінок. З боків - світловідбивачі оранжевого кольору. Велосипед повинен мати справні гальма. Під час руху у сутінках попереду має бути фара білого кольору. А тепер сядь на свій новий велосипед, випробуй його на рівній ділянці, невеликому підйомі і спуску. Тобі зручно? Чи добре слу­хається кермо? Чи надійно працюють гальма? Якщо все гаразд, ка­тайся на здоров'я!

На велосипедну прогулянку. Уміння їздити на велосипеді - це насамперед правильна посад­ка і уміння долати, не сходячі з вело­сипеда, різні перешкоди: нешироку, але глибоку вибоїну, дошку чи брівку тротуару, крутий спуск, струмок тощо. Найкраще тренуватися там, де ніхто не заважатиме. На підйомах піднімись і тисни на педалі усією масою тіла. Друга нога в цей час підтягує педаль, обладнану стременем. Така техніка їзди має назву «танцівниця». Стремена допомагають і в тих випадках, коли треба на ходу підкинути велосипед або заднє колесо, щоб здолати невисоку перешкоду.   

Не розганяйся, особливо па спусках, до  такої швидкості, коли ти не встигаєш обертати педалі. Спускаючись, слід максимально відхилитися   назад   і   користуватися заднім і переднім гальмом. Небезпечно їздити на велосипеді вночі, у сутінках, в ожеледицю, в туман, дощ.     

Іноді під час прогулянки доводиться робити незначний ремонт велосипеда. Найчастіше трапляються проколи камер і поломки спиць. Їхати на спущеній шині не можна — порвеш камеру і по­гнеш колесо. Замінити поламану спицю треба одразу, бо, не зробивши цього, матимеш   мороку з іншими спицями і всім колесом. Якщо сам навчишся ремонтувати і регулювати вузли свого вело­сипеда, не доведеться звертатися до дорослих, наприклад, для усу­нення «вісімки», вертикального чи бічного биття коліс. Час від ча­су у велосипеда треба замінювати шини і ланцюг.  

Одяг для велосипедиста  Неабияку роль у безпеці дорожнього руху відіграє колір одягу велосипедиста. Яскравий одяг допоможе водіям на дорозі вчасно помітити сигнали і маневри велосипедиста. Найкращий головний убір для велосипедиста — захисний шо­лом. У багатьох країнах без нього давно заборонено їздити на ве­лосипеді. І не дивно, адже 75% жертв велосипедних аварій загинули саме від черепно - мозкової травми, а скількох врятував захисний шолом! Тут не може бути ніяких сумнівів чи вагань. Жодної велосипед­ної прогулянки без захисного шолома!

Штани — еластичні або широкі з звуженими до­низу холошами, влітку — велосипедні або звичайні шорти. Широкі холоші заправ­ляють у високі черевики, шкарпетки, підв'язують мотузкою, звужують ан­глійською шпилькою або защіпкою. Взуття має бути міцним із жорсткою підошвою. Велосипедист має розвивати  увагу, швидку реакцію

Дітям до 14 років їздити на велосипедах по дорозі заборонено!  





Якщо ти невизнаний геній і тобі цікаво  експериментувати в домашніх умовах:


Фізичні фокуси

Природна форма рідини

     Ми звикли думати, що рідини не мають ніякої власної форми. Це не  правильно. Природна форма всякої рідини – куля. Звичайно сила  ваги заважає набувати  цієї форми, і рідина або розпливається тонким шаром, якщо розлита без посудини, або ж набуває форми посудини, якщо налита в неї. Знаходячись  в середині іншої рідини такої ж питомої ваги, рідина за законом  Архімеда «втрачає» свою вагу: вона ніби нічого не важить, вага на неї не діє, -і тоді рідина набуває своєї природи, кулеподібної   форми.     

Провансальська олія плаває у воді, але  тоне у спирті. Тому можна  приготувати таку суміш з води і спирту, у якій олія не тоне і не спливає. Увівши цю суміш трохи олії за допомогою шприца,  побачимо дивну річ; олія збирається у велику краплю, яка не спливає і не тоне, а висить нерухомо.     

Дослід треба робити терпляче і обережно, – інакше  може вийти не одна велика крапля, а кілька кульок меншого розміру. Але і в цьому  випадку дослід досить цікавий.     

Проте це ще не все. Пропустивши через центр рідкої олійної кулі довгий дерев’яний стержень або дріт, обертають їх. (Дослід удається краще, якщо на вісь насадити невеликий змочений олією картонний  кружок, який весь час лишався б усередині кулі).          

Під впливом обертання куля починає спочатку сплющуватись, а потім, через кілька секунд, відділяє від себе кільце. Розриваючись на частини це кільце утворює не безформні шматки, а нові кулясті краплі, які продовжують крутитися навколо центральної кулі.     

Значно легше можна зробити дослід в іншому вигляді, запропонованому ленінградським фізиком-педагогом Розенбергом: «Маленьку склянку споліскують водою, наповнюють прованською олією і ставлять на дно великої склянки; в останню обережно наливають тільки спирту, щоб маленька склянка весь час була у ньому занурена. Потім по стінці великої склянки з ложечки обережно доливають потроху води. Олія у маленькій склянці набуває випуклої поверхні: випуклість поступово збільшується і при достатній кількості підлитої води  піднімається з стакана, утворюючи кулю досить значних розмірів, яка висить всередині суміші спирту і води».      

 «Бездонний» бокал 

Для цього досліду треба налити води у бокал до країв. Він повний. Біля бокала лежать булавки. Може для одної-двох  булавок ще знайдеться місце в бокалі?        

Кидати булавки треба обережно, занурюючи вістря у воду і потім обережно випускаючи булавку з руки, без поштовху і натиску, щоб струшуванням не розхлюпати воду. Одна, дві, три булавки упали на дно, - рівень води залишився незмінним. Десять, двадцять, тридцять булавок…Рідина не виливається. Ціла сотня булавок лежить на дні, а вода  з бокала все ще не виливається.      

Не тільки не виливається, але навіть не піднялась.  Друга, третя сотня булавок опинились у бокалі, – і   жодна крапля не перелилась через край; але тепер видно, як поверхня води здулась, підвищуючись трохи над краями бокала. У цьому здутті уся розгадка незрозумілого явища. Вода мало змочує скло, якщо воно хоч трохи забруднене жиром: краї ж бокала – як і весь посуд, яким ми користуємось, - неминуче  покривається слідами жиру від дотикання пальців. Не змочуючи країв, вода, яка витискується булавками з бокала, утворює опуклість. Здуття на око незначне, але якщо обчислити об’єм одної булавки і порівняєте його з об’ємом тієї опуклості, яка злегка здулася над краями бокала, то можна переконатись, що перший об’єм у сотні разів менше другого, і тому у « повному » бокалі може знайтися місце ще для кількох сотень булавок. Чим ширша посудина, тим більше булавок вона може вмістити, тому що більший об’єм здуття.

Для ясності зробимо приблизний підрахунок. Довжина булавки – близько 25 мм, її товщина – пів міліметра.

Об’єм такого циліндра не важко обчислити за відомою формулою  Пdh2­­­­/4; він дорівнює 5мм3. Разом з головкою об’єм  булавки не перевищує 5,5 мм3.      

Тепер  можна підрахувати об’єм водяного шару, що підвищується над краями бокала. Діаметр бокала 9см = 90мм. Площа такого круга дорівнює близько 6400 мм3. Вважаючи, що товщина шару, який піднявся, лише 1мм, маємо для його об’єму 6400 мм3; це більше   за об’єм булавки у 1200 разів.          

Іншими словами: «повний» бокал води може  прийняти ще понад 1000 булавок!  


 Лід, що не тане у кип’ятку           

Візьмемо пробірку, наповненою водою і занурити у неї шматочок льоду, а щоб він не спливав угору (лід легший за воду), притиснути його свинцевою кулею, мідним тягарцем і т. п.; при цьому, однак, вода повинна мати вільний доступ до льоду. Тепер треба наблизити пробірку, до спиртової лампочки так, щоб полум’я  лизало лише верхню частину пробірки. Незабаром вода почне кипіти, виділяючи клуби пари. Але дивна річ: лід на дні пробірки не тане! Маємо перед собою ніби маленьке чудо.     

Розгадка цього явища полягає в тому, що на дні пробірки вода зовсім не кипить, а лишається холодною; вона кипить лише вгорі. Розширюючись від тепла, вода стає легшою і не опускається на дно. Вода  перемішуватиметься лише у верхній частині пробірки і не захопить нижніх, густіших шарів. Тепло може передаватись лише  теплопровідністю, - але теплопровідність води дуже мала. Льодовня без льоду. Для літнього відпочинку       

На охолодженні від випаровування ґрунтується  будова охолоджувальної шафи для зберігання продуктів, свого роду  льодовня без льоду. Будова такого охолоджувача досить не складна: дерев’яний ящик з полицями, на які кладуть продукти для охолодження. Вгорі ящика ставлять довгу посудину з чистою холодною водою; у посудину опущений край полотна, яке іде вздовж задньої стінки ящика вниз, закінчуючись у посудині, поставленій під нижньою полицею. Полотно насичується водою, яка, як по гнуту, весь час іде через нього, повільно випаровуючись і тим охолоджуючи всі відділи «льодовні».      Таку «льодовню» слід ставити в холодному місці і щовечора змінювати в ній холодну воду, щоб вона  встигла за ніч добре остудитись. Посудини з водою і полотно, насичене нею, повинні бути, цілком чисті.  


Якщо ти прагнеш вдосконалення:  

ТРЕНУЙ НАВИЧКИ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

Пам’ятай, що під час виступу основна увага глядачів зосереджується на твоєму зовнішньому вигляді; краще триматися природно, не напружено: постать – струнка, жестикуляція – вільна, не занадто активна і не пасивна,  міміка – жива, посмішка – обов’язкова, але не «гумова», погляд – на слухача, а не на стелю, підлогу чи вікно; голос – природний Г

Готуючись до виступу потрібно усвідомити відповіді на таки питання:  

ХТО – ким ти є для слухачів? 

ДО КОГО – до кого звертаєшся?  

ЧОМУ – якої мети маєш досягти?                                  

ЩО – що хочеш сказати?                                 

ЯК – яку форму має виступ?                                                                       

КОЛИ – коли виступатимеш?

Як виступаєш:        

-          вкажи мету й основні моменти свого виступу;  

-          запиши виступ повністю;

-          відкоригуй свій текст;

-          підготуй тези виступу;

-          визнач стиль виступу (хочеш звертатися до серця людей чи до їх розуму, посилатимешся на власний досвід чи досвід інших, використаєш піднесений, емоційний стиль чи більш стриманий, користуватимешся нотатками чи говоритимеш без них)

Структура виступу: вступ, розвиток думки, завершення

 -          на початку виступу завоюй увагу слухачів, здобудь їхню симпатію та оголоси мету своєї промови;

-          в основній частині не вживай більше 3-х аргументів;

-          під час завершення підсумуй сказане, зроби основний "штрих" (це може бути цитата, анекдот, гасло, бачення майбутнього) і не забудь подякувати слухачам за увагу.  

Як боротися з хвилюванням: запиши виступ, але не вчи його на пам'ять. пам’ятай, що аудиторія налаштована позитивно. Попроси перед виступом, щоб тебе хтось послухав. пам’ятай, що слухачі не знають про твої страхи, і завжди можна скористуватися паузою! Під час повідомлення бажано звертатися до плакатів, які підготовлені на підставі поданої інформації.        

Під час проведення дискусії будь толерантним

Толерантна людина:

Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства

Готова миритися з думками інших

Поважає людську гідність

Сприймає іншого таким, яким він є

Здатна поставити себе на місце іншого

Поважає право бути іншим

Визнає різноманітність

Визнає рівність інших

Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки

Відмовляється від домінування й насильства  

Виразити  згоду тобі допоможуть такі фрази:  

Це не викликає заперечень (сумніву)

Я готовий з цим погодитися

Мені близькі ці думки

Я поділяю (підтримую) точку зору

Я теж хотів це сказати

Моя точка зору повністю збігається

Ніхто і не заперечує

А це місце для твоїх фраз………………  

Ти не образиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:  

Мені так не здається

Я думаю по-іншому

Я дотримуюся іншої думки

У мене протилежна точка зору

Я дозволю собі не погодитися з вами

На жаль, не можу погодитися з вами

Мені хотілося б висловити свою незгоду

А це місце для твоїх фраз…………………….  


Якщо ти дівчина і більше цікавишся своєю зовнішністю ніж саморозвитком  


ПРО КОРИСТЬ МИЛУВАНЬ ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ

Підійдіть до дзеркала. Дивіться, вам на зустріч іде ваше власне відображення з усіма подробицями, який жодний художник не в змозі зобразити з такою точністю. Ми щоранку підходимо до дзеркала, не звертаючи серйозної уваги на зображення. А сьогодні постарайтеся дуже уважно вдивитися в нього. Злегка поклоніться дзеркалу. Ви бачите, що зображення в дзеркалі робить теж саме. Похитайте головою, підморгніть, доторкніться лівою рукою до холодної поверхні дзеркала. Але стійте! Що це? Ваше зображення назустріч лівій руці простягло… праву руку. Це легко зрозуміти, якщо уявити, що ваша вільна права рука, якби вона могла потрапити за дзеркало, точно збіглася б з тим зображенням, що ми бачимо в дзеркалі. А якщо доторкнутися до дзеркала правою рукою? Тепер ви переконалися, що зображення в дзеркалі змінює ліве на праве і навпаки. Пам’ятаєте з казки А.С. Пушкіна: «Свет мой, дзеркальце, скажи Да всю правду доложи…» Як бачимо, дзеркало не може сказати всю правду. Не можна також вважати, що воно обманює. Дзеркало говорить напівправду. Воно змінює ліве на праве. 

 


ІСТОРІЯ ДЗЕРКАЛА

Дзеркало, схоже на те, яким ми користуємося сьогодні придумали майстри скляної справи Венеції. Саме вони догадалися на скляну пластинку нанести шар металу. Виробництво це було довгим, складним і небезпечним для здоров’я. Зате дзеркала виходили чудові – вони сяяли, відбиваючи світло. люди могли бачити в них себе на весь зріст. А головне – скляні дзеркала не тьмяніли і не темніли на повітрі, як це було з бронзовими.           

Майстри, які виготовляли дзеркала, були в пошані у Венеції, але їм під загрозою страти заборонялося розголошувати секрети свого ремесла. Усі майстри жили на острові Мурано, у двох кілометрах від Венеції, куди ніхто зі сторонніх не міг потрапити. В одному з венеціанських законів було сказано: «Якщо скляр перенесе своє ремесло в іншу країну, його родичі будуть відправлені у в’язницю, а до нього будуть послані люди, щоб його вбили».

ДЗЕРКАЛЬНА ЗАМЕТІЛЬ

А хочете зустріти Новий рік із красивим снігопадом, не виходячи з квартири? Снігову хуртовину навколо вашої ялинки створити дуже просто. Наклейте на м’яч або кульку маленькі дзеркальця, блискучі металеві кружечки, шматки фольги чи просто замазані чорною тушшю зі зворотного боку невеликі скельця. Підвісьте кулю на міцній нитці над ялинкою і розкрутіть її. Заклейте переднє скло ліхтарика картоном з прорізом. Залишається лише направити промінь ліхтарика на дзеркальця, що обертаються, і снігопад на стінах вашої кімнати піде в заданому вами темпі. Якщо взяти пружну нитку, то снігопад змінюватиме свій напрям. Нічого, що це лише враження заметілі й сніг йде не по справжньому. Зате в вашій кімнаті буде гарно і затишно.



Якщо тебе хвилює світ людських почуттів

Кольорами можна відобразити усю гаму почуттів людини.

«Колір здатний на все: він може заспокоювати і збуджувати, він може створити гармонію або викликати стрес, від нього можна чекати чудес, він може викликати катастрофу», - так говорив французький вчений Жан В’єно.      

Кольори поділяються за температурними відчуттями. Теплі: червоний, оранжевий; холодні: голубий, синій. Поділяються вони і за вагою: легкі – світлі, важки – темні.     Закони заломлення та відбивання світла завжди враховували художники. Імпресіоністи (Е.Мане, О.Ренуао) і ще більшою мірою постімпресіоністи (П. Сезан, Ван Гог, П. Гоген) передавали сонячне світло. Цього вони досягали, розкладаючи складні тони на чисті кольори, які накладали на полотно окремими мазками. Розраховували на те, що глядач сприйматиме картини при оптичному освітленні. Їхній живопис світлий і повітряний за рахунок кольорових тіней.          

Буває так, що сам художник через певні обставини забуває про об’єктивність дії законів оптики, про їх незалежність від бажання людини. І це для живопису може бути катастрофою.           

Геніальну картину Рєпіна «Іван Грозний і син його Іван» мало не знищів психічно хворий. він забрів у Третьяковську галерею і ударом ножа розпоров полотно. Картина, здавалось була втрачена назавжди, фарби облупилися, на обличчі Івана Грозного був рваний розріз.          

Картину рятували кращі реставратори Росії. Терпляче, нитку за ниткою склеювали вони дороге полотно. Відновлювати живопис повинен був сам Рєпін.          

Коли Рєпіну повідомили про нещастя, старий художник навіть зрадів. Він з роками нібито став помічати недоліки картини, яких раніше не бачив. З року в рік вона подобалася йому все менше. Він подумки засуджував себе за зневажливість до фіолетових відтінків і все більше переконувався в тому, що обличчя Івана Грозного він зробив занадто жовтим.          

Рєпін був радий можливості виправити «помилку». Він став писати обличчя заново, налягаючи тепер на холодні фіолетові відтінки.           

Реставратори з тривогою слідкували за пензлем художника. І чим довше він працював, тим сильніше хвилювалися оточуючі. На очах у всіх з радісним натхненням художник руйнував своє творіння. Картину втратили безповоротно. Тоді вирішили змити всі рєпінські виправлення, а інший художник за репродукціями відновив попередній вигляд картини.           Над дивацтвами Рєпіна замислився один фізіолог: чому від багатьох картин художника, написаних у старості, віє холодом малинових тонів? Він з’ясував, що у людей похилого віку прозоре середовище ока трохи жовтіє. Значить, люди починають дивитися на світ, ніби крізь слабке жовте скло. Але жовте скло тому і жовте, що легко пропускає жовті і червоні промені, а фіолетові і сині поглинає. Художник дивився на картину пожовтілими очима.          

Психологи стверджують, що людина сприймає кольори по-різному не тільки з віком, а і в залежності від настрою.



Добірку підготувала: вчитель фізики та математики Видюк Л.В. 

«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930



ЗНЗ №18 © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz